Свято Лелі

05
Май
2019
Свято Лелі

Свято Лелі

Леля – у наших пращурів була Берегинею ладу в душі та здоров’я в тілі. За день-два до Єгорія (Юрія) або після нього, в неділю, коли вже виконані  основні  весняні  польові роботи, в народі святкували Лелю, Свято здоров’я і радості, Свято краси і любові, Свято здорової селянської їжі.

Роль Лелі діставалася молодій дівчині, яку обирали відкритим голосуванням, напередодні свята. Дівчата змагалися в красномовстві, знанні основ народної медицини; способів приготування їжі, яка зберігає здоров’я і надає тілу сил; обрядів та дій, які відводять від людей лихе. Речиста і обізнана в народній мудрості дівка  ставала Лелею.

Для Лелі готували «трон» (дебелий  та височенький пеньок), навкруги розкладали «дарунки від Лелі»: молоко та просто кваша в глечиках, сир в полумиску, крученики, віночки для жінок та трав’яні снопики для чоловіків.

Починали свято з хороводу «А ми просо сіяли…». Бо саме  напередодні і після  Єгорія починали сіяти просо, основну круп’яну культуру в українців, без неї не можна приготувати наші національні страви: тетерю, куліш, крупці, капусняк, та й до борщу подавали, в більшості, пшоняну кашу замість хліба, бо його часто бракувало.

Від щедрої Лелі в цей день всі чекали  подарунків. Мир і злагода в родині та громаді — вважалась найбільшою цінністю у наших пращурів. Тому першим дарунком від Лелі був крученик спечений у вигляді серця. Всі ставали в «струмок» по двоє (подружжя, друзі, родичі, сусіди) та в танці підходили до «святкового престолу», з рук Лелі брали крученика, розламували навпіл, повторюючи: «Крученик навпіл, щоб ніхто не забив між нами роздору кіл».

Другий дарунок — цілюще молоко (в нього ще добавляли декілька капель витяжки  з кореня купини). Леля дерев’яною ложкою з глечика набирала молоко та виливала учаснику свята  в пригірщ,  одержавши подарунок, пригублювали його… а далі розтирали цілющою рідиною  зап’ястя, повторюючи: «Розітру молочком зап’ястя, щоб не нападав на мене біль й всяка напастя».

Третій дарунок — сир. Леля насипала кожному в долоню сир… Його розтирали долонями та розсипали по землі «віддавали  мурашкам». За віруваннями, мурашки разом з сиром відводили, відносили  від людей хвороби і негаразди. Виконуючи обряд повторювали: «Трушу земельку сирком, щоб негаразди обійшли мене боком».

Четвертий дарунок – просто кваша та полинь. Парами, молодиці та жінки поважного  віку в «струмку» підходили до Лелі, та ж наливала  в долоньку  кисляку, клала в нього листочок полину і просила розтирати цим дарунком ноги до колін та попід ними, повторюючи: «Простокваша й полинець – кров’яним вузликам кінець».

П’ятий дарунок – трав’яні віночки з кульбаби, кропиви, грициків, полину для дівчат.  Висушені такі віночки клали  в спеку, під час полоття, на голову поверх сирого листка лопуха, зверху пов’язуючи хусткою, щоб голову сонце не напекло. Під час дарування всі повторювали: «Будь гожа як сонце, весела як весна, робоча як бджола, багата як земля».

Шостий дарунок – трав’яні снопики для чоловіків. Снопики з мітлички висушували та кріпили до бриликів, як оберіг від «лиха в степу». При цьому всі повторювали: «Лиш гаразди май від долі, хай врожайним буде твій лан, живи як птах стрімкий на волі, в житті будь не слуга, а Пан».

Неодмінним атрибутом свята був ситний  куліш,зварений прямо на гуляннях, яким частували всіх. Після того, як поїдять куліш, закусять зеленню (забудьками, козельками, ведмежими вушками, лопуцьками, кашками з кущів та трав), старші розходилися по домівкам, а молодь і діти продовжували грати в рухливі ігри, водити хороводи.

Віра Аннусова

Віра Аннусова