Родинне коло Петра Калнишевського, останнього кошового отамана

03
Янв
2020
Вітряк у с. Пустовойтівка
Пам 'ятник Петру Калнишевському в с. Пустовойтівка

Пам ‘ятник Петру Калнишевському в с. Пустовойтівка

Походив Петро Калнишевський з козацької родини се­ла Пустовійтівки, яке за часів Гетьманщини входило до Роменської сотні Лубенського полку (тепер с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області). І Цей факт міцно закорінився в історичній пам’яті мешканців Роменщини. Тутешні старожили ще в 30-х роках XX ст. охоче розповідали, що Кал­нишевський володів будинками в селах Пустовійтівці та Ок- сютинцях. Один зі старожилів, Анастас Печении, повідомляв, що “Кошовий Калнишевський жив у Пустовійтівці на “Могилі”, коло церкви, а в сусідніх Оксютинцях жила якась Оксеня: то була його полюбовниця. Тоді там ще села не було, а був хутір… Так от, через ту Оксюту і село прозвали Оксютинці”. А Парфентій Петрович Пипа говорив: “Чув я від старих людей, що … жив той Кальнишевський в Оксютинцях… Кальнишевський був не тутешній. Потім він перейшов у в Оксютинці, там осе­лився.. Семейства в його було шість душ: жінка, він, два сини, дві дочки. Куди він звідси подався — не звісно».

Брат Петра Калнишевського, Семен, у 1771 р. був свяще­ником Миколаївської церкви в містечку Смілому, що за 15 кілометрів північніше Пустовійтівки. Ще один родич, слобід­ський козак Панас Калнишевський, згадується в реєстрах смілянської сотні. Численні родичі П. Калнишевського мешкали в сотенних містечках Ромнах і Смілому та в околицях: Пус­товійтівці, Процівцях, Плавнищах, Оксютинцях і Хоружівці. Серед цієї рідні згадується й козацький старшина з Хоружівки Ничипор Ющенко.

Близькі родичі кошового отамана зазначені в написі на Євангеліє, подарованому ним у 1762 р. Свято-Троїцькій церкві с. Пустовійтівки: “померлі Іоанн, Агафія, Зеновія” та “ще в живих Андрій, Параскева, Симеон, Андрій та Йосиф”. У приватних листах П. Калнишевського надибуємо інформацію про брата Андрія, небожів Григорія Швеця, Улянченка, Саву Бутенка, Стефана Чемериса, небог Уляну Лук’янович, Тетяну Підгайну-Сердюченко. Серед небожів найбільшою увагою кошового тішився Йосип Підгайний-Калнишевський, якого П. Калнишевський призначив полковником Кодацької паланки. Йосип мав спадкові володіння, зокрема “луку” «під селом Оксютинцями у конці Сиволаповського огорода”. Одна з небог кошового вийшла заміж за сина покійного

ського полкового хорунжого Стефана Воротеляка. Нащадки цього подружжя — Вертильки або Вертильяки — наприкінці XIX ст. володіли маєтком на місці колишньої Кам’янської Січі, поблизу урочища на Миловому яру. Відомий дослідник історії запорізького козацтва Дмитро Яворницький знав одного з представників цієї родини — М. Вертильяка. Родича­ми П. Калнишевського були запорізькі козаки Андрій, Давид, які, ймовірно, доводилися братами його батька, а також Зино­вій, отаман січового Ведмедківського куреня.

Тісні особисті зв’язки мав Калнишевський з лубенською полковою старшиною та зі значними козаками Лохвицької сотні Олексою Маркевичем, Корнієм Кривецьким, Петром Шкляревським, лубенським полковим хорунжим Йосипом Борисенком, значковим товаришем Іваном Стефановичем, сотником Василем Негловським. П. Калнишевський неодно­разово відвідував Лохвицю. Зокрема в 1766 р. він гостював у лохвицького протопопа Корнія (Корнелія) Кривецького, а по двох роках удова цього священика попрохала кошового допо­могти відремонтувати дзвіницю в селі Западинцях Лохвиць­кої сотні. Кошовий мав спільні справи з лохвицьким сотни­ком Василем Жолтовським. У Лохвиці мешкав і його кум Максим Яновський, котрий опікувався справами місцевої церкви. Смілянський сотник Василь Громека був товаришем Калнишевського; його син Іван Громека служив під коман­дою кошового. У Миколаївській церкві містечка Смілого пра­вив службу рідний брат Петра — Семен Іванович.

Достеменно невідомо, звідки Калнишевські з’явилися в Пустовійтівці. Місцевою могла бути хіба що мати Агафія, з якою пов’язані чимало родичів бокової лінії, давніх тутешніх мешканців (як-от Ющенки та Підгайні). Можливо, батько Іван переселився сюди з Правобережної України, з якої в ос­танній третині XVII ст. чимало людей перебралося на Лівобе­режжя. Цілком можливо, що батько Петра походив з полко-

 

ного міста Кальник, шо на Поділлі; звиси — прізвище Калн­иш. чи більш відповідний Кальнику варіант його написан­ня – Кальнишевський.

Виникає багато запитань щодо дати народження Петра. Донині підставами для її визначення є напис на могильній плиті, яка була встановлена через 53 роки після смерті П.Кални шевського, а також лист архангельського цивільного губернатора І. Мезенцова. Останній у 1801 р. визначив його рік 110 роками, зваживши на надзвичайно старечий вигляд цього в’язня. У надпису зазначено, що П. Калнишевський помер у 1803 р. у віці 112 років.  Натомість більше певності ма­ємо стосовно дня  народження. П. Калнишевський народився на св. Петра  — 20 червня. Точно відомо, що 20 червня 1768 р. ієромонах Самарського монастиря Феодорит надіслав йому поздоровлення.

Поблизу гирла р. Базавлук стояв старий запорізький цвинтар, де була могила з написом на хресті «Калниш козак куреня Кущовсьного, помер 5 жовтня 1749року’. Можливо, що в ній був похований хтось із родичів Петра Калнишевського, мож­ливо, Андрій чи Давид Калниші. Прикметно, що біля могили розташоване пасмо Калинишиха. назва якого, мабуть, похо­дила від розташованого поблизу зимівника козака Калниша.

за матеріалами :  Грибовський Владислав. Петро Калнишевський. — Київ, 2007.-72 с.