Народніе праздники

Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Після обіду, в переддень Благовіщення, «будили Землю». З горища господар діставав міцно зв’язаний налигачем садово-огородній інвентар. Розв’язував його і передавав господині, та ж  брала  лопату і обережно вистукувала держаком  на Землі  хрест, такі ж дії вона проробляла і з сапкою, ось таким чином «будила Землю», яка спочивала від Третьої Пречистої до Благовіщення. Потім клала інвентар  на вистуканий хрест «хрест на в хрест» та перев’язувала їх своїм  червоним поясом.  Знаряддя праці «спочивали»  серед двору аж до ранку дня після Благовіщення. Свято 7 квітня остаточно розбуджувало Землю, тому господарю 8 квітня можна  було  брати лопату, і вперше в новому трудовому році,  саджати фруктове  деревце в своєму садку. Виконувати обряд висаджування першого деревця виходила вся сім’я. Ямку копали «зі сходами», на дно клали не солону голову риби,посередині забивали кілок до якого прив’язували  саджанець, щоб була можливість обережно розкласти коріння; довше на південь, коротше на північ. Загортали коріння деревця руками, дерновою землею. Посадивши, поливали «живою водою», взяту з джерела яке постійно вирує. Потім читали над  посадженим  молитву: «Прошу тебе, Господи, дай деревцю силу прижитися, нехай воно буде здоровим,плодовитим і щедрим. Не дай сонцю випалити ,а вітру  висушити його. Посилай час від часу на нього дощику. Амінь.»

Ввечері, 6 квітня, пекли проскури, та готували на завтра їжу, бо на Благовіщення піч не топили.

Пізно ввечері   починали дивитися на небо, вибравши зірку, загадували бажання та просили Божого благословення  на силу і здоров’я, бо ж весна, роботи багато і в полі і на городі..

Дівчата ввечері розчісували волосся та заплітали туго коси,бо завтра вже не можна, щоб не накликати суперечки в сім’ї та руйнування родини. На Благовіщення тільки ангели можуть переплітати нитки та волосся.

Вдосвіта готували Благовіщенську сіль, кожен член родини в спеціально зшитий мішечок кидав щіпку солі,цей власноруч створений оберіг мав магічну силу, захищав сім’ю  від усього лихого .

Вранці всі йшли до церкви, несли з собою для освячення проскури, насіння, Благовіщенську сіль. Після служби молодь, протанцювавши  навколо церкви кривий танець, поспішали разом з усіма додому, бо треба було виконати магічні дії з голубами,підкидаючи їх до хмарок просили: «Лети, лети до Господа, та проси для нашої Землі Божої благодаті». В цей день випускали на вулицю велику і малу худобу, «щоб ті весну відчули». Проводили  дії з проскурами:пасічники «частували» ними бджіл, «щоб кусючі вчасно роїлися»; гречкосії розсівали крихти по полю, «щоб дощ не минав»; городники закопували кусочки проскури по кутках грядок, «щоб град капусту не побив».

В гості   в цей день не можна було ходити,якщо якийсь небожий і наважиться все ж прийти, то його проводжали до хвіртки словами: «Та благослови тебе Господь» і з миром витісняли з двору.

В цей день не можна було одягати обновки,щоб не накликати на себе заздрощів.

По обіду всі виходили в ліски та гайки топтати ряст: «Топчу, топчу ряст! Господь здоров’я дасть. Дай  Боже діждати,щоб і на той рік топтати.» Молодь та діти  водили хороводи,співали веснянок,грали в рухливі ігри. Старші,жінки та чоловіки, збирали  лікарську сировину: бруньки та гілочки-однолітки дерев. Дівчата з гаю приносили квітки пролісків та на ніч вмивались пролісковою водою, щоб за тяжкою працею в полі личко не змарніло..

Росповідає Віра Аннусова , керівник Центру  збереження народних звичаїв та обрядів хутора Галушківка

Як святкували Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Свято Теплого Олексія. Колядки для пасічників

Свято Теплого Олексія

Звичаї та обряди на Теплого Олексія.

Рано — вранці чоловіки йшли до церкви  помолитися та поставити свічку Святому Олексію, захиснику бджіл від лиха та напасті всякої, бо вважали, що саме він випускає їх у весну. Цих працьовитих комах здавна цінували люди. Мед, віск, прополіс, врожайні сади та городи – це все плоди їхньої невтомної праці. Пасіки в селі були  в багатьох,але не в усіх. Виявляється, що ладять кусючі не з усіма. Саме в цей день виносили  вулики з омшаника на пасіку. Така робота є цілим ритуалом. Пасіка зазвичай, обгороджувалася  щільно очеретом,щоб не було протягів. Бо призимки і післязимки небезпечні для всього живого. Пасічник, ще з осені, викопував з кореням  деревце терну і посадивши його в дерев’яне відерце поставив у правому кутку  омшаника. Першим і виносили це деревце, тричі обносили навколо пасіки,а потім опускали у заготовлену з осені ямку. Біля нього забивали кілок і прив’язували деревце кріпенько  до нього, «щоб рої з пасіки далеко не тікали». Виносячи кожен вулик з омшанику, окропляли його стрітенською водою, та підносили  до тернинки так ,щоб гілочкою доторкнулася до нього,безперервно читаючи молитовку: «Всемогучий Боже! Благослови нашу пасіку, храни її від будь-якої негоди і дай, Господу, щоб ми, користуючись нею, благословили тебе, Господу. Амінь.» На льоток, де була слабка сім’я бджіл кріпили висушену і оброблену голову щуки «пропускали бджіл через зуби щуки», щоб зліші були і відбивали напад сильніших.

В цей день по оклункам розсипали посівну пшеницю,щоб добре родила та на сонці як золото виблискувала..

По обіду всі виходили на горби  Весні радіти. Жінки виносили куски витканого  полотна,вдвох бралися за кінці, на утворений гамачок клали хліб, пісні медові пряники,  гойдали його примовляючи: «Ось тобі, Весно-красна, обновка. Людям же хліб, медяники, а ще добро, щоб усе ладно в них було.» Потім ставали в хороводи пісні співати,весну славити. Діти грали у рухливі ігри. Дівчата і парубки  йшли шукати квітку первоцвіту. Першу знайдену з’їдали, щоб « бути здоровими як весна», другу — за пазуху ховали, засушували її, а потім використовували як магічну силу при лікуванні хвороб, третю  — дарували, дівчина – хлопцю, хлопець – дівчині. Цю квітку дівчина ховала під вінок,а хлопець під шапку ( шоломку) . Якщо  навіть  дарувальник не до вподоби,квітку викидати не можна було,щоб не завдати собі лиха в коханні та заміжжі. Дівчата, «собі на щастя та на долю», пригощали поважних чоловіків питвом, дарували вишиті кисетки для табаку,ті на томість , і дякували їм ,бажали щасливого заміжжя. Олексій хоч і Теплий, але гуляльникам не зайве було зігріватися гарячим відваром з  фруктових гілочок,його готували  там же на пагорбі. До відвару додавали мед, який приносили щедрі пасічники.

Дівчача «причаровували» на гулянні  парубків, непомітно торкаючи плеча  хлопця,який подобається, вербовою паличкою,яку зламали, рано – вранці, в цей же  день,з закритими очима. Вважалося, що саме ця вербова галузка допоможе здійснити дівочу мрію «вийти за кого я хочу».

Віра Аннусова

Віра Аннусова

Як святкували свято Теплого Олексія на хуторі Галушківка

Прийшла Масниця- Ясочка – розцвіла жінка, як рясочка

Масниця

« Прийшла Масниця- Ясочка – розцвіла жінка, як рясочка»

Це свято  святкуєеься 4 – 10 березня. 

Як святкував Масницю український народ .

Розповідає   Віра Аннусова, керівник Центру збереження народних обрядівта звичаїв  етнографічного парка «Козацький хутір Галушківка»  .

ПОНЕДІЛОК                     Масляна.  День перший.

 

В  понеділок, рано вранці чоловіки лізли в погріб і діставали макітри з  перетопленим коров’ячим маслом, діжечки з сиром та яйцями,бочонки з сироваткою, горщики зі сметаною на запускання. Все це готувалося заздалегідь,бо кури взимку майже  не неслись і корови в запуску були не доїлися. Жінки починали  поратися біля печі…готували вареники з сиром, млинці перемащені маслом, пиріжки гребінцем вгору , щоб зручно було залива ти сир маслом. шанований чоловік в селі,який сам був добрим сім’янином і дітей навчив цьому ремеслу, вони теж живуть в своїх сім’ях у мирі і злагоді,йшов випилювати з верби колоду й колодки. Відносив їх в хату, де ввечері зберуться «колодки плекати» жіночки у яких діти досягли парубоцького та дівоцького віку. Жінки,  приготувавши обрядову їжу, «по два» роздавали її домашній живності, млинці розвішували пташкам в садку на деревах,роздавали прохожим,жебракам,таким чином поминаючи своїх померлих родичів. Невістку відправляли в батьківському  домі готувати обрядову їжу. Після досить пізнього снідання приступали до основної своєї роботи… пряли, ткали, шили… Понеділок, вівторок, середа були робочими днями. Ввечері жінки збиралися  «колодки плекати»,а молодь йшла в хату гулю на вулицю. В цей день вони мають виготовити опудало зими, та не яке не будь, а красиве. Парубки виготовляли туло вище Зими, а дівочки шили вбрання та виготовляли прикраси для неї. В вівторок і середу її носитимуть по краю… Колядники вітатимуть в дворах краян, а ті у відповідь даватимуть щось на прикрасу Зимі та пригощатимуть їх  пирогами та млинцями.  Поплекавши колодки (почитавши над ними молитов, поспівавши пісень про долю, колискових над основною колодкою) жінки розходилися по домівкам. Вночі їм нишком треба, читаючи молитовку, прив’язати до ноги або до руки колодку своїй дитині. Адже  колодка —  символ парування. Вранці так же тихенько знімали її і клали в святий куток. Ввечері в вівторок її несли  на  «хрестини»… потім будуть «похретини», в четвер колодка в святому кутку буде помирати,в п’ятницю її будуть ховати в спеціальному горшку з земелькою,в суботу її будуть оплакувати,свяченою водою поливати. В неділю  вона вже має оживати проростати. В понеділок  виносили горщик в сіни, де стояв він аж до Вербної неділі. В середу або в суботу, на Вербній  колодку, висаджували в леваді в землю, горщик розбивали «на щасливу долю»,черепки теж заривали, ще глибше ніж колодку. Велику колодку дівчата тягатимуть, аж до четверга по під дворами де живуть хлопці,нагадуючи про вчасне одруження.  В четвер її при в’яжуть  до ноги парубка, який морочить голови дівчатам,а заміж не бере. Його силою будуть утримувати дюжі чоловіки,щоб не втік із сорому, а молодь в парах і по одному будуть стрибати через колодку, бажаючи  схаменутися і завести сім’ю. Якщо такого «солом’яного» парубка не знаходилося на краю,то  колоду прив’язували до ноги опудала млинця. Бо він одягнув на себе сонячну  корону і милується сам собою. А вареник, йому в приклад,оженився на сметанці та й купається в маслі. Колоду опускали в погріб заривали землею. А в Вербну саджали в землю,з неї має вирости великий кущ верби. Тому й шумлять у нас вербові гаї на, бо живуть в них чиїсь долі…

 

ВІВТОРОК.

Заграш. День залицянь. В дорослі працювали,а молодь відпочивала,носили по краю опудало Зими,співали,виголошували односельцям добрі побажання,а вони, у відповідь,пригощали їх обрядовою їжею та прикрашали своїми прикрасами  опудало. Саме молодь  в цей день готувала змістовний відпочинок дітям в середу.  Другий день масляної в народі називався «Від млинця до вінця»,бо багато ігрищ було пов’язано з млинцями. Хлопець з дівчиною в особливий спосіб повинні були з’їсти млинець та й не один, скільки дівчина запропонує. Відмовлятися хлопцю не можна, бо жіночий тиждень. Особливий спосіб був в тому, що хлопець з дівчиною брали вдвох двома руками один млинець і починали  їсти з різних країв, заглядаючи один одному в очі. Доїдав млинець зі своїх та дівчини рук хлопець,пильно вдивляючись їй в очі…

В цей день молодь прикрашала гіллячки мереженими млинцями. Млинці мережили зубами, дівчина тримає млинець, а хлопець мережить, і навпаки. Прикрашали дерева гіллячками з мереженими млинцями. Хлопці підсаджують дівчат щоби вище прив’язали гіллячку, та ще й порозвішували млинці просто на деревах. Вдовиці, старі дівиці, солдатки наглядають за цим всім і чекають черги на чоловічу увагу.. Якщо з’являлася така нагода, що можна пригадати молодість, не відмовлялися по гратися. Заміжні жінки участь в цьому обряді не приймали.

З цього дня ще активніше починали пригощали всіх млинцями, варениками та масляною кашею. Популярні ігрища : « реп’яшок », «струмочок», «впізнай».

В вечері молодь палила вогнище, водила хороводи, кидали в нього кусочки млинців і стрибала через вогнище приказуючи:

«Гори, гори ясно, щоби не згасло

Стій в подолі, дивись у полі,

Ідуть там сурмачі, їдять млинці-калачі,

Подивись на небо хмарки тремтять,

Ворони кричать, тепло чують, Весну віщують.

Молодці гуляють  через вогонь стрибають»

 

СЕРЕДА

Солодка або ласунка. Дитячий день. Заможні люди частували дітей солодощами, наймали для них артистів – циркачів, скоморохів, влаштовували дитячі ігри, розваги. Діти прикрашали ще не встановлене на місці гулянь опудало зими, водили хоровод навколо  нього примовляючи «зимо, зимо розгуляй, до слідуючого року прощай». Дітей катали на конях верхи і на санях  або возах розлітайках. Якщо дозволяла погода то молодь для катання на санчатах  готувала сніжну гірку, а для катання на ковзанах і льодяниках каток. В цей діти мали можливість продемонстрували своє вміння співати, розповідати, фантазувати.

 

ЧЕТВЕР.

Гульбища. В цей день люди вже не працювали. Всі виходили на майдан де встановлено опудало Зими, водили хороводи, водилися з ряженими, їли млинці і вареники, пили горілку, танцювали та співали. Виділялися громадські гроші на те щоб найняти музики на останні три дні веселого свята. Чоловіки максимум уваги приділяли жінкам, в танцях носили їх на руках.

В цей день визначали «удалуху», ту жінку у якої найкраще удались млинці, пиріжки та вареники. Враховувалося те і як подавала їх вона. «Вмій приготувати та ще й подати». Святкова їжа ставилась на стіл засланий новою власноруч вишитою скатертиною.

В цей день парубка, який морочив голови дівчатам і не одружувався з ними,силою утримували з прив’язаною до ноги колодою, а всі бажаючі стрибали через неї бажаючи тим самим йому швидшого одруження…а всім іншим парубкам нагадували про вчасне парування. Зяті намагались піднятися на верх колоди, щоб  дістати на тещин день «баришний»  подарунок для тещі. Торговці-лавушники в цей день на площі виставляли товар на продаж,на жіночі прикраси були великі знижки. Та й на колоді висів  товар від благодійників,заможних жителів села.

П’ЯТНИЦЯ.  

Тещин день. Тещі виносили на площу млинці, вареники, каші, напої і люб’язно пригощали всіх, щоби зяті їх любили. Народ продовжував веселитися, співав жартівливі пісні про тещ і зятів. Грали музики, лунали жартівливі пісні та історії-небилиці про героїв сьогоднішнього дня. Зятям одягали тещин вінок – «млинець для зятя». Зять тримав великий млинець, а  теща виїдала середину так, щоб його можна одіти через голову на шию зятя. З цією прикрасою зять ходив до вечора.  Цей млинець зять висушував і зберігав як оберіг — зброю від «тещиного яду». Йдучи до тещі зять клав в карман кусочок цього млинця і кидав тещиній собаці, щоб та всю лють тещину вигавкала.

Проводили масові ігрища «до тещиних млинців». Зяті в мішках стрибали до тещиних млинців, кожен до своєї, і хто перший дострибає, та ще й з’їсть млинець, той більше цінує тещу.

В цей день зяті публічно обдаровував тещу намистом і солодощами (щоби у тещі щоки блищали ).

 

СУБОТА.

Невістчин  день.  В цей день невістки не стояли біля печі, не няньчили дітей, все це люб’язно робили свекрухи, а вони зранку наряджалися і йшли на майдан розважатися, (навколо опудала зими водили хороводи, співали жартівливі пісні, танцювали під народні музики), спілкуватися, але без чоловіків своїх і чужих.

Під  обід свекрухи приносили їм млинці, вареники, каші, напої. Деякі свекрухи публічно одаровували своїх невісток платками, свитками.

Після обіду приходили вже й чоловіки з свекрами. Починались масові гуляння. Особливим дивом були жартівливі танці і співи свекрів з невістками.

 

НЕДІЛЯ.      Масове гуляння :  «Зиму проводжаємо, весну зустрічаємо ».

 

Після служби в церкві люд збирався на площі біля опудала Зими. Всі просять один у одного прощення, бо неділя прощена…  Грають музики, всі танцюють,співають… п’ють, їдять. Стрибають через колоду прив’язану до ноги Млинця – одинака,тим самим бажаючи жити всім в парі. Просять млинця зняти сонячну корону, та взяти приклад з вареника,який одружився на сметанці і купається у маслі. Віщують на добру погоду та врожай, пропускаючи вареники через млинець. Піднімаються вверх по колоді та дістають гостинці для своїх жінок. Діти на млинчиках гойдають «гулю». Потім хлопці приступають до збивання Зимі носа кісточками з свинячих ратичок. Збитий ніс ховають у тернах ,заривають листям та не глибоко, щоб після осені зима знову прийшла до нас. Дівчата,квітчаючи зиму, вже без носа, готують її до спалення .

Всі повторюють:

„ Ой, зимо, зимо, що ти наробила?

Ой, все ти попила, все ти поїла.

Ой, іди зимо від нас, від нас.

Ой, вже весну зустрічати час.

Он же бички без травички мичать, мичать.

Діточки без тепла на печі сидять та сидять.

З далеких країв жайворонки летять та летять.”

 

Хлопці готуються підпалювати Зиму. Вогонь беруть с печі ближнього двору,де панує сімейне щастя. Парубки «за вогонь» платять господині «хранительці вогнища» намистом,тут же одягаючи його їй. Дівчата під припічок кидають гостинці домовому,адже він теж є хранителем домашнього вогнища. Вогонь несуть у горщику на тій лопаті, що хліб в піч сажають. Спочатку розводять невелике вогнище біля опудала,годують його млинцями, а тоді вже хлопці переносять хрестовим сплетінням вогонь з нього до опудала обкраденого соломою і запалюють…Зима горить всі уважно спостерігають… як горить…  по цьому визначають подальшу погоду…  Зиму спалили… Землю підігріли… З’являється Весна.

Всі. – „Ой, Весна-красна, що то нам принесла?”

Весна. – „Ой, принесла тепло і добре літечко.

     Малим дітонькам  — побіганнячко.

     Старим бабонькам – посіданнячко.”

Всі.„Ой, Весна-красна, що то нам принесла?”

Весна.„Красним дівонькам – наспіваннчко.

    Добри господарям – нароботячко.

   А ще принесла вам літечко,

   Зеленеє зіллячко,

  Хрещатий барвінок,

  Запашний васильок.

Далі продовжуються гуляння вже з Весною. Грають,танцюють,співають,доїдають все масне. Бо в понеділок вже піст.

Text.ru - 97.68%

Свято Стрітення на хуторі Галушківка

Стрітення на хуторі Галушківка

Стрітення на хуторі Галушківка

Стрітення на хуторі Галушківка

Аннусова Віра Андріївна, директор Центру сбереження народних обрядів та звичаїв хутора Галушківка

Фотозвіт про свято тут

Стрітенські гуляння. Зустріч «Зими» з «Весною» на хуторі Галушківка

Стрітенські гуляння. Зустріч «Зими» з «Весною» на хуторі Галушківка

Стрітенські гуляння. Зустріч «Зими» з «Весною» на хуторі Галушківка

Як святкував Стрітення наш український люд .

Розповідає   Віра Аннусова, керівник Центру збереження народних обрядівта звичаїв  етнографічного парка «Козацький хутір Галушківка»  .

Два гурти ідуть вулицями села. Один гурт — Зима, її по переду ведуть,  в полатаному   світлому вбранні, з корзиною в руках. Гурт співає пісні про зиму, вітає всіх зустрічних, бажає здоров’я, а вони, у відповідь, кладуть у  корзинку Зими  кусочки льоду,гостинчики  та кусочки тканини на латки. Один з парубків тримає гіллячку прикрашену білими та голубили кісничками. З іншого краю йде другий гурт – Весна,попереду йде дівчина у святковому вбранні та квітковому віночку, несе корзину з квітами, поряд парубок з гіллячкою прикрашену різнокольоровими кісничками. Вони також вітають всіх зустрічних,тих хто вийшов з двору і має бажання долучитися до свята, у відповідь їм  дарують квіточки,гостинці,  стрічки. Десь у центрі села гурти стрічаються. Першою починає зима: «Я іду, іду… снігу вам намету…, бо ще силу свою чую, з вами разом поспіваю й потанцюю»… співають і танцюють.

Потім назустріч виходить Весна : « Я Весна, Весна красна, куди ступлю сонце сяє, все навколо оживає, а ще пробуджую від сну нашу землю чарівну». Гурт співає весняні пісні. Присутні оцінюють вітання Весни та Зими, розкидаючи в горщики квіточки та паперові сніжки. Якщо сподобалась Зима – кидають в спеціальний горщик сніжку, якщо Весна – квіточку. Весна і зима роздають обрядове печиво… Зима у вигляді зірочки, а Весна у вигляді квіточки. Знову присутні оцінюють гостинці, і в такий же спосіб.  Далі починаються ігри… розваги… Під час гулянь присвячених зустрічі зими і весни запалюють вогнище ,щоб землю підігріти… молодь стрибала через нього…»

Все Свято-зустріч супроводжується  співами , танцями, іграми. Традиційні народні ігри на стрітенських гуляннях:

«Піймай та надкуси «Зиму» або «Весну»,

На мотузці, яку тримають два парубки, а третій рогачем підтримує по середині, щоб не провисала, прив’язуються обрядові тістечка. Гравці від «Весни» і «Зими» з примотаними козацьким поясом до тулуба руками, намагаються спіймати та надкусити тістечка. Той хто надкусить першим тістечко від «Зими» або «Весни» той і переможець. Гра продовжувалась  непарну кількість раз,з різними гравцями.

 

« Не дай сніжку ( дощику) на землю впасти»

«Зима» і «Весна» під музики кидають вгору виготовлені з паперу ( раніше їх виготовляли з тканини) сніжинки та краплинки дощу. Гравці в повітрі ловлять їх, з землі брати не можна. Перемагає «Зима», якщо вона більше спіймала «дощику»,  або «Весна», якщо вона більше спіймала «сніжинок».

 

«Зима» «Весну» шукає.

Гурти становляться в коло, «зимі» і «весні» зав’язують хустками очі і випускають в круг. Першою озивається «Весна» : « Зима, де ти?». Зима: « Я ось!» і весна ловить зиму. Гра продовжується поки грають музики. Далі «Весна» і «Зима» міняються ролями. Перемагає той хто зловив.

 

Гра «Риба – карась»

Представникам двох гуртів примотують козацьким поясом до тулуба одну руку, на голови одягають шапки, представникові від «зими» синю або білу, представникові від «весни» червону або зелену. Після слів: «Риба карась гра почалась!» суперники забирають один у одного шапки. Переміг той хто це зробив першим. Гра може повторюватися непарну кількість раз.

«Віночок»

Гурти становляться у велике коло, «Зима» й «Весна» після слів  «Віночок лети!» всі промовляють : «Ти лети, лети віночок…, швидше, швидше в руку- рука…, в кого зупиниться віночок той станцює «гопака!». «Зима» передає віночок ліворуч, а «Весна» — праворуч. У кого на момент закінчення промовки зупиниться віночок ті гравці й танцюють «Гопака». Гра може продовжуватися декілька раз. Чим більше переможних пар там краще. В цій грі перемагає дружба. Всі танцюють, хто в колі, хто в крузі.

 

Гра « Стрітенський струмок».

Всі учасники стоять в своїх гуртах. Перед ними два високих парубка створюють «стрітенські врата», де зустрінуться зима й весна. Всі промовляють: «Зимо, не зівай, Весну зустрічай!». Одночасно з двох гуртів «Зима» і «Весна» по одному вибігають гравці, утворюючи пару ,беруться за руки і пробігають через «врата», потім розділяються і біжать один до «зими» інший до «весни» утворювати коло. Переможе той гурт який першим утворить коло навколо «Зими» або «Весни» і заспіває в хороводі пісню.

 

На святі визначають кращих,співаків,танцюристів, жартівників.

Завершуються  гуляння хороводом навколо танцюючих «Весни» і «Зими».

Починали такі гуляння-зустрічання на Стрітення,а завершували перед Явдошкою,бо з нею вже приходить справжня Весна.

На ці дні припадає свято Сала , якє буде  святкуватись на  хуторі Галушківка, де і будіть проходити ігри з обрядів Стрітення .

Подробиці  про Стрітенські гуляння. Зустріч «Зими» з «Весною» на хуторі Галушківкатутhttp://galushkivka.com/events/svyato-salo/

Свято Гарбуза на хуторі Галушківка

Свято Гарбуза на хуторе Галушківка

Свято Гарбуза на хуторі Галушківка