Блог

9 листопада — Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва !

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва_9_11
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

Щорічно 9 листопада, починаючи з 2014 року, на Україні відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва (Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва). Спочатку це свято було встановлено в березні 2000 року Указом президента України № 484/2000, називався Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва відзначався 23 березня. Потім в 2011 році був перенесений на третю неділю травня, а Указом Президента N 717/2013 від 30 грудня 2013 року святкування було встановлено на 9 листопада, щоб відзначати його спільно з Днем української писемності та мови.

Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва був заснований з метою відзначити вагомий внесок працівників культури і любителів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність.

Дослідники вважають, що прабатьком української культури можна вважати культуру індоєвропейських предків слов’ян, слов’янські культурні джерела, культуру Київської Русі – дохристиянську і християнську. Але, насамперед, українську культуру відрізняє самобутність і первозданна чистота. Безсумнівно те, що культурний розвиток народів відбувається в процесі їх безперервних взаємин. У зв’язку з цим вважається, що чим більше різних впливів акумулює в собі культура народу, тим більш культурним є цей народ.

Українська культура зайняла гідне місце в світовій культурі. Вона розвивалася у взаєминах з культурами Заходу і Сходу, в системі Польсько-литовської держави і в “лоні” царської Росії. Після здобуття Україною незалежності виникли нові пріоритети не лише в політиці, але і в культурі. Репрезентацією держави в цій галузі та її культурним розвитком мало займатися Міністерство культури України, яке і було створене. Зараз Міністерство культури реорганізовано в Міністерство культури і туризму України, перевизначені його завдання і обов’язки.
В сучасному українському суспільстві, де культурні цінності та інтереси, на жаль, часто стоять не на першому місці, важливо обрати і затвердити високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному надбанні українського народу.

В останні роки, традиційно, в цей святковий день всіх працівників культури керівництво країни і вищі чини Міністерства Культури України вітає з цим професійним святом, а найбільш відзначилися вручаються державні нагороди та цінні подарунки. По всій країні до свята готуються різні заходи, спрямовані на популяризацію української культури.

Саме завдяки відданим своїй справі митцям українська культура змогла зберегти свою самобутність, незважаючи на потужні натиски багатьох агресорів, і зайняти гідне місце серед світових культур. Українська культура консолідує на розвиток держави, розкриває нашу сутність та учить нас бути українцями, де б ми не були. Без традиції — нема культури, а без культури — нема нації.

wi-fi на хуторе Галушковка теперь в свободном доступе

wi-fi на хуторе Галушковка Сельский зеленый туризм в Украине

wi-fi на хуторе Галушковка

wi-fi на хуторе Галушковка появился и  теперь у всех посетителей хутора есть возможно  бесплатно пользоваться  Интернетом.

У вас есть возможность размещать свои фотографии  на нашей странице https://www.facebook.com/Galushkovka/  находясь на  хуторе.

Отдыхайте на хуторе Галушковка

Отдых на  хуторе Галушковка

Отдых на хуторе Галушковка

НАЦИОНАЛЬНЫЙ ПРИРОДНЫЙ ПАРК ВЕЛИКИЙ ЛУГ

velikiy-lug-2vel-lug-3 vel-lug-4

НАЦИОНАЛЬНЫЙ ПРИРОДНЫЙ ПАРК «ВЕЛИКИЙ ЛУГ»

Национальный природный парк «Великий Луг» создан 10 февраля 2006 года на базе регионального ландшафтного парка «Панай», орнитологического заказника общегосударственного значения «Большие и Малые Кучугуры», ландшафтного заказника общегосударственного значения «Крутосклоны Каховского водохранилища».

В 15-18 км от Запорожья пойменная терраса сильно расширяется, ширина ее достигает свыше 20 км. Это огромное по величине расширение поймы (около 80 тыс.га), которое находилось между Днепром и его притоком р. Конкой, издавна называлось в народе «Конские плавни» или «Великий Луг». Ныне эта территория почти полностью затоплена водами Каховского водохранилища. Остатки ее природных комплексов сохранились вдоль береговой полосы, по балкам, которые простерлись по всему побережью и на островах.

Освоение человеком территории Национального природного парка «Великий Луг» ведет свое начало с давних времен. Этот край привлекал поселенцев времен палеолита больше чем 40 тысяч лет назад. Здесь найдены многочисленные памятники археологии времен позднего палеолита, мезолита, неолита, эпохи меди, бронзы и железа, Трипольской, Катакомбной, Сабатовской, Белозерской, Черняховской и Салтовской культур.

Как Великий Луг территория известна с начала І тысячелетия нашей эры. Это были земли скифов, первая столица их была расположена на берегу реки, имеет название Конская или Конка.

Эта река вместе с Днепром, которые протекали параллельно одна одной почти 200 километров, и образовывали богатейшую территорию в Европе — огромные плавни Великий Луг. Это была «страна цветов и зверей».

Все народы, которые прошли через территорию современной Украины, оставили свои «следы» в Великом Луге. На Кучугурах есть остатки печенежского города, в Басанке — могильники и стоянки XVI, IV и ІІ тысячелетий до нашей эры, по всей территории расположены курганы разных доруских народов, в урочище Штольни — пещеры времен Запорожской Сечи. Урочище Семь Маяков также известно с казацких времен. А длинная, почти 10 километровая Маячанская балка была путем, которым татары ходили в русские земли. Урочище Баба известно своими каменными бабами, а урочище Великий Луг в районе бывшего села Павловка — остатками стоянки пор палеолита (больше 40 тысяч лет до нашей эры). В районном центре Васильевке сохранился каменный замок генерал-майора Василия Попова (1789-1844 года), который имеет вид средневекового рыцарского замка с островерхими башнями и зубчатыми стенами.

Территория Великого Луга продолжительное время находилась во владениях Запорожской Сечи и имела большое значение для развития ее хозяйства. Угодья каждый год распределялись жеребьевкой между 38 куренями. Села Балки, Маячка, Скельки и ныне затопленное село Басанька были казацкими зимовками. Именно здесь впервые в Европе были созданы первые искусственные леса, которые казаки высаживали с военно-оборонительной целью. В селе Маячка сохранились казацкие погребения с каменными крестами.

Всего на территории район зарегистрировано 227 памятников, из них археологии — 140, истории — 78, архитектуры и градостроительства — 7, монументального искусства — 1, искусства — 1.

ВЕЛИКИЙ ЛУГ ЗАПОРОЖСКОГО КРАЯ

НАЦИОНАЛЬНЫЙ ПРИРОДНЫЙ ПАРК «ВЕЛИКИЙ ЛУГ»
Национальный природный парк «Великий Луг» создан 10 февраля 2006 года на базе регионального ландшафтного парка «Панай», орнитологического заказника общегосударственного значения «Большие и Малые Кучугуры», ландшафтного заказника общегосударственного значения «Крутосклоны Каховского водохранилища».
В 15-18 км от Запорожья пойменная терраса сильно расширяется, ширина ее достигает свыше 20 км. Это огромное по величине расширение поймы (около 80 тыс.га), которое находилось между Днепром и его притоком р. Конкой, издавна называлось в народе «Конские плавни» или «Великий Луг». Ныне эта территория почти полностью затоплена водами Каховского водохранилища. Остатки ее природных комплексов сохранились вдоль береговой полосы, по балкам, которые простерлись по всему побережью и на островах.
Освоение человеком территории Национального природного парка «Великий Луг» ведет свое начало с давних времен. Этот край привлекал поселенцев времен палеолита больше чем 40 тысяч лет назад. Здесь найдены многочисленные памятники археологии времен позднего палеолита, мезолита, неолита, эпохи меди, бронзы и железа, Трипольской, Катакомбной, Сабатовской, Белозерской, Черняховской и Салтовской культур.
Как Великий Луг территория известна с начала І тысячелетия нашей эры. Это были земли скифов, первая столица их была расположена на берегу реки, имеет название Конская или Конка.
Эта река вместе с Днепром, которые протекали параллельно одна одной почти 200 километров, и образовывали богатейшую территорию в Европе — огромные плавни Великий Луг. Это была «страна цветов и зверей».
Все народы, которые прошли через территорию современной Украины, оставили свои «следы» в Великом Луге. На Кучугурах есть остатки печенежского города, в Басанке — могильники и стоянки XVI, IV и ІІ тысячелетий до нашей эры, по всей территории расположены курганы разных доруских народов, в урочище Штольни — пещеры времен Запорожской Сечи. Урочище Семь Маяков также известно с казацких времен. А длинная, почти 10 километровая Маячанская балка была путем, которым татары ходили в русские земли. Урочище Баба известно своими каменными бабами, а урочище Великий Луг в районе бывшего села Павловка — остатками стоянки пор палеолита (больше 40 тысяч лет до нашей эры). В районном центре Васильевке сохранился каменный замок генерал-майора Василия Попова (1789-1844 года), который имеет вид средневекового рыцарского замка с островерхими башнями и зубчатыми стенами.
Территория Великого Луга продолжительное время находилась во владениях Запорожской Сечи и имела большое значение для развития ее хозяйства. Угодья каждый год распределялись жеребьевкой между 38 куренями. Села Балки, Маячка, Скельки и ныне затопленное село Басанька были казацкими зимовками. Именно здесь впервые в Европе были созданы первые искусственные леса, которые казаки высаживали с военно-оборонительной целью. В селе Маячка сохранились казацкие погребения с каменными крестами.
Всего на территории район зарегистрировано 227 памятников, из них археологии — 140, истории — 78, архитектуры и градостроительства — 7, монументального искусства — 1, искусства — 1.

20.03.2016 Экскурсия :«КАМЕННАЯ МОГИЛА — ПОДЗЕМНЫЙ «ЭРМИТАЖ» ПРИАЗОВЬЯ. ЗАМОК ПОПОВА.

Историко-археологический заповедник «Каменная могила» содержит 87 гротов и пещер, в которых сохранились тысячи петроглифов — различных-рисунков и символов, охватывающих огромный период от эпохи позднего палеолита до средневековья.

Kamennyie-mogilyi
km

 

Практически все изображения Каменной могилы нанесены на внутренние поверхности каменных глыб, и их можно наблюдать только проникая внутрь гротов, что также свидетельствует об их предполагавшейся сакральности, вероятно, Каменная могила использовалась в культовых целях, как святилище.

qV8RFZwOBwU s60289176 zapovednik-Kamennaya-Mogila-Melitopol-Ukraina

 

Мы также посетим "Усадьбу Попова", в народе известную как "Замок Попова". Это дворцово- парковый комплекс в Васильевке, на базе которого создан историко-архитектурный музей-заповедник. Грандиозный дворец был построен в 1894 г. в стиле неоромантизма с элементами готики и барокко и напоминал по архитектуре средневековые европейские замки.

Замок попова

ОДНОДНЕВНАЯ ЭКСКУРСИЯ

ВЫЕЗД — 8.00 от театра Оперы и балета (г.Днепропетровск)

СТОИМОСТЬ — 350грн

В программе наших экскурсий могут быть изменения из за погодных условий или возможности

привлечения краеведов, готовивших экскурсию.

Всю информацию о поездках можно получить по телефонам

066-427- 14-02

050-363- 23-61

067-368- 61-06

На берегах Протовчі. Фрагмент п*ятнадцятий

Врешті-решт до 1762 року запорожці вигнали зі своїх земель усих поселенців, які не хотіли коритися владі Коша і, відповідно, платити йому податки. Саме тоді вперше в документах, які віднайшла й опублікувала Г. К. Швидько, вперше з’являється Галушківка.
До кінця існування Запорозької Січі Приорілля отримало спокійні часи. Козаки брали участь у військових відправах імперії, а у мирні дні разом з посполитими орали землю, чумакували, полювали та рибалили. В описах пізнішого «Атласу Катеринославського намісництва», а також у примітках до Генерального розмежування зазначалося, що поселяни займаються і землеробством, а старожитні вправляються у скотарстві. Рибальство також посідало значне місце серед промислів: в Дніпрі й Орелі, за повідомленням В. Козирєва, ловилися осетри, стерляді, судаки, соми, чабаки, коропи, окуні, йоржі, тарані, лини та інша дрібна риба. Полювали на звіра й птаха: зайців і диких котів, видр і бобрів, борсуків і тхорів, куниць і горностаїв, диких кіз і коней (тарпанів), вовків і лисиць, оленів і ланей, лосів і ведмедів. Птаства такош була величезна кількість: качки й лебеді, дрофи і дикі гуси, куріпки і дикі голуби, лелеки, лебеді і журавлі… Були й інші промисли, які дозволяли козакам ставати заможнішими. Ось що являв собою зимівник колишнього козака Щепотника: два двори, дві хати з прибудовами – 100 рублів, два млини (один на греблі і один вітряк) – 296 руб., волів робочих – 20 штук, ціною 300 руб., корів з телятами 50 штук – 500 руб., биків-третяків і яловиць 50 штук – 450 руб., кобил з жереб’ятами 150 штук – 3 тис. руб. І свиней з кабанами старих 40 штук – 80 рублів.

На берегах Протовчі. Фрагмент дев*ятий

Також у межах Протовчанської паланки ліси були також на дніпровських островах, але, як видно з ордерів Коша про передання островів в утримання, значна їх частина також мала чагарниково-лозовий характер. Проте і лоза, і чагарники козаками високо цінувалися як будівельні матеріали. Про це свідчить ордер Коша самарському полковнику Андрію Семенову від 17 березня 1759 р., в якому наказується робити огорожі присадибних ділянок тільки з дрібного хмизу, не використовуючи на це великий хмиз та леж.
Серед чагарників траплялися дикі груші, їх наявність у Протовчанській паланці можна встановити за документами архіву Коша. Вони дуже цінувалися запорожцями та їх нищення тягло за собою штрафи.
В межах Запорожжя орільські ліси тяглися лише вузькою смугою понад Оріллю. Але вже у 1746 р. генерал Дебриньї доносив з Української лінії у Військову колегію, що не може утримати жителів прикордонних із Запорожжям українських містечок та ландміліцьких полків від вилазок за Українську лінію, оскільки за нею всі природні ресурси багатші, й російські війська не могли обходитися без запорозького лісу. Це може свідчити про нераціональне використання лісів на правому березі Орілі. Поорільські лівобережні ліси зазнавали дедалі більшого спустошення, коли на опалення було використано весь леж, почалися неконтрольовані вирубки. В листі від 22 лютого 1768 р. до командира Української лінії К. Ф. Штофельна Кіш заборонив самовільні порубки у запорозьких лісах.

Запозичено в п. Олександра Сухомлина

10653406_778215925643787_3835052951154694696_n - копия

Про заснування Музею Хреста

http://pamjatky.org.ua/?p=9024

Музей Хреста в Галушківці

Напередодні великого свята Покрова пресвятої Богородиці на козацькому хуторі Галушківка, який знаходиться неподалік від широко відомої Петриківки відкрився перший і доки що єдиний в Україні Музей Хреста.

Завдяки багаторічним пошукам і підтримці багатьох небайдужих людей у численних вітринах Музею можна побачити більше 2000 хрестів і хрестиків, які представляють 15 областей України.

Ідея створення подібного Музею почала народжуватися досить давно – ще коли розпочиналися дослідження старовинного козацького міста Самарь, на місці котрого пізніше збудували Богородицьку фортецю. Тоді серед перших знахідок було досить багато натільних хрестиків XVII–XVIII століть, які треба було визначити, датувати і пов’язати з тими чи іншими подіями на території пам’ятки. Літератури з цього питання було обмаль, приходилося спілкуватися з різного роду шукачами, а іноді – і купувати у них якісь речі. Так почала накопичуватися невелика колекція хрестиків.

Пізніше, з 2010 року, разом з православною крамницею «Ангел Хранитель» та всесвітньо відомим православним ювеліром з Санкт-Петербургу Юрієм Федоровим, почав створюватися концепт виставок «Образ Хреста від давнини до сучасності». За три роки було здійснено три виставки в Дніпропетровські і п’ять – у Києві. І саме на першій Київській виставці один з найкращих фахівців із ставрографії (науки про хрести) пострадянського простору, – Світлана Гнутова з Центрального музею давньоруської культури і мистецтва імені Андрію Рубльова, – поділилася ідеями про створення саме такого Музею. Деякі з них і були втілені у новонародженому закладі на Дніпропетровщині.

Зрозуміло, що шлях створення нашого Музею Хреста був непростим. Проте така ідея поступово почала знаходити підтримку у зовсім різних людей. Відомий меценат Борис Філатов і директор Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик. Керівництво православної крамниці «Ангел Хранитель» і голова «Козацтва Придніпров’я» Володимир Сенюта. Засновник етноцентру «Козацький хутір Галушківка» Володимир Виборний і численні фахівці і науковці з Дніпропетровська і Києва, Москви і Санкт-Петербургу … Надзвичайно важливою була і є підтримка Церкви. І от пройшло трохи більше трьох років – і Музей народився.

Що ж такого виняткового є у цьому Музеї? Бо тільки у Петриківському районі – не менше п’яти об’єктів які спеціалізуються на зеленому туризмі з ухилом у козацтво та українські традиції. В кожному з них – і смачна кухня, і ввічливі усміхнені господарі, і старовинні речі з традиційного побуту, і козацькі розваги, і багато чого іншого! Музей Хреста задумано і втілено як частину етнографічного музею «Козацького хутора Галушківка». Тобто усі представлені хрести і хрестики показують частину тогочасної української духовної культури, зв’язки між різними християнськими регіонами України і Росії. Люди можуть побачити хрестики православних і католиків з Дніпропетровщини і Полтавщини, Слобожанщини і Поділля, Прикарпаття і Північної України. Та передусім – це масові на ті часи речі, схожі на ті, які носили колись бабусі й дідусі відвідувачів. Якоюсь мірою цей Музей можна назвати музеєм загублених хрестиків, бо у знахідок колись перетиралися мотузочки, відламувалися вушка …

Зрозуміло, що серед експонатів чимало родзинок. Більше двох десятків натільних хрестів запорозьких козаків та десятки виробів у стилі запорозької традиції. Багато хрестиків, які фахівці з Російського етнографічного музею визначили саме як українські. Унікальні хрести з кістки та кераміки. Хрестики, які і досі не можуть визначити сучасні науковці. Тільники, які ілюструють сторінки історії українських сіл різних регіонів та зв’язки між українською та російською православними традиціями. Дуже важко перерахувати всі ті цікавинки, які може побачити відвідувач. Проте найважливіше в експозиціях – науковий підхід. Експонати розділені територіально, хронологічно й типологічно. Оскільки створення музейної експозиції виявилося певним експромтом (відкриття Музею спочатку планувалося на весну 2014 р.), то зараз відвідувач побачить експериментальний варіант. Реекспозиція представлених комплексів відбудеться дійсно навесні, бо вже зараз існують думки про покращення та вдосконалення виставкових площ і способів компоновки. Тим більше, що вже виголошені певні поради українських і російських спеціалістів, і таких порад, як ми вважаємо, буде ще більше – на сьогодні досягнуті домовленості про приїзд до нашого Музею колективу Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей, фахівців з Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького, дослідників з Москви і Санкт-Петербургу…

Окремою темою виступає невідома для нас у багатьох моментах християнська культура українського заходу. Хрести із згард (традиційних жіночих комплексів нагрудних оберегів з різного вигляду хрестів) і самі згарди, в яких є стародавній тризуб і солярна символіка. Точна копія дерев’яного хреста-свастики, яким колись священик благословляв своїх вірян, виготовлена сучасним народним майстром Іваном Чемерисом. Справжні дерев’яні ручні і напрестольні хрести межі XIX–XX століть і багато чого іншого …

Дуже важко перерахувати всі принади новонародженого Музею. Бо серед його експонатів знайшлося достойне місце і знахідкам з греко-католицьких земель, і старовірським виробам. Тобто під одним старовинним дахом об’єдналися усі прояви християнської культури різних конфесій українських земель. Тому, незважаючи на те, що у культурній програмі в Галушківці дуже багато уваги приділяється розважальному напрямку, основний наголос робиться і на патріотичних моментах, і на науково-популярній тематиці. Тобто – традиційних культурних цінностях нашого народу.

І сама місцевість дуже гарна. Ми бачимо частину справжнього зимівника чи хутора колишньої Протовчанської паланки, а навколишні осередки місцевого зеленого туризму тільки додають неповторного відчуття занурення у минуле!

Віктор Векленко,
засновник Музею Хреста