Author Выборный Владимир , художник-ландшафтный дизайнер, бизнес-консультант

Де можна повести корпоратив?

Де можна повести корпоратив

Запрошуємо провести корпоратив на хуторі Галушківка

Как создавался музей Креста на хуторе Галушковка

музей Креста на хуторе Галушковка

Как создавался музей Креста на хуторе Галушковка. Векленко Виктор , основатель музея

Хутір Галушківка у телепрограмі «Перший На Селі » випуск №50 «Як отримати гроші на розвиток агробізнесу»

Хутір Галушківка у телепрограмі "Перший На Селі " випуск №50 "Як отримати гроші на розвиток агробізнесу"

Хутір Галушківка у телепрограмі «Перший На Селі » випуск №50 «Як отримати гроші на розвиток агробізнесу»

День Євтихія, Свято середини весни та яблуневого цвіту

В цей день рано вранці господарі ставили до образа свічку та молилися св. Євтихію, просили  фізичного та духовного здоров’я для себе і своїх рідних. 19 квітня відзначали середину весни «Пишну весну», святкували Свято першого яблуневого цвіту. Рік на рік не приходилося,  але люди запримітили, що час цвітіння яблунь припадає саме на період від 19 квітня до 19 травня.

По сходу сонця господар ставав  посеред двору, кланявся на всі боки пишній весні, дякував їй за тепло, ласку, зелень, що ставала неодмінно їжею, як для людей, так і для тварин та птиці. Та найбільше шанували  в це свято яблуню. Це улюблене дерево росло в наших краях, як в садку так і гаю, або просто серед степу. Чоловіки в цей день готували та ставили біля яблуні дерев’яні кілки-рогачики, якими будуть підпирати гілки з плодами, обробляли стовбур, замазували рани. Розвішували на гілках сухі пучечки полину, тютюну, нехворощі, своїм різкими запахами вони відганяли від дерева шкідників. Жінки ж  в цей день окроплювали землю навколо яблуні свяченою водою, обв’язували стовбури власноруч пряденими нитками, ставили «пута для шкідників», щоб ті не пошкодили дерева та яблука. Якщо яблуня була в рясному цвіту, то збирали пелюстки, їх кидали в купіль коли купали дівчаток. Вирізали і гілочку з першим квітом, її засушували в святому кутку і замотавши в хустку клали в купіль, в той час коли у дитини починали вирізатися зубки.

Господині в цей день пекли пиріжки з сухофруктами та роздавали їх дітям і сусідам, а в поле й на гуляння обов’язково насипали в кишені сухих яблук. Готували варенуху, густий яблучний відвар «трохи підгулявший», його пили цілий день, вважали, що він надає сили і боронить від болячок.

В цей день не відпочивали, а працювали в полі,тому молодь переносила його святкування на неділю, і вже за традицією, після служби, йшли в гай до яблуньки святкувати Свято та проводити обряди. Серед дівчаток вибирали яблуньку, пишну та усміхнену. На неї одягали вінок із зелених та білих квіток, або просто пов’язували білу та зелену стрічки на голову. Навколо Яблуньки водили хоровод, співали пісні про весну, квітучі садки, грали в рухливі ігри. Вона ж, пригощала гуляльників сушеними яблуками та варенухою. Якщо цвіт яблуні був саме в цей час буйний, то хлопці зривали суцвіття і кріпили дівчатам в коси, бажаючи їм моральної і фізичної чистоти, а ще — краси, такої ж ніжної і пишної як у яблуньки.

Віра Аннусова

Віра Аннусова

Як святкували Свято Берещення

Як святкували Свято Берещення

Свято Берщення  — свято улюблених дерев і трав, початок збирання лікарської рослинної сировини. У людей для боротьби з недугом було дві основні зброї – слово і рослина.

Основний збір лікарських трав починався з Дня св. Апостола Симона Зілота.  Але перший,весняний збір лікарської сировини починався саме з Берещення. Після цього свята починали заготовляти бруньки, кору, листя, квіти… та найбільше все ж приділяли увагу копанню коріння, бо саме в цей час воно має найбільші лікувальні властивості.

Збирання трав — народна традиція. У людей існували чіткі правила збору:

при рості місяця збирати вершки, а при старому місяці – корінці;

збирати  тільки в гарну сонячну погоду;

залучати до збору тільки людей з доброю душею і чистим серцем;

при зборі та копанні весь час вимовляти молитви і примовки.

З Берещення, починали копати коріння лопуха, кульбаби, пирію, кирмику, шамраю, аіру; збирати бруньки та кору з молодих гілочок дубу, бересту, берези, калини. З трав і квітів в квітні в основному збирали: горицвіт (адоніс), мати-й-мачуху, грицики, траву від сказу, анемону. Збираючи лікарську сировину обов’язково вимовляли  примовки та молитви. При копанні коріння весь час повторювали: « Присвятая діва Марія тут ходила, діва Марія Господа просила: « Дозволь нам Господи, зілля копати та на поміч людям давати», а при зборі трави причитали: «Трава-травиця Красная дівиця, не я тебе садила, не я тебе поливала, Господь тебе садив, матір Божа поливала і всякому живому на поміч давала», або «Сам Господь ходив це зілля породив, Матір Божа походжала,зілля це поливала… Матір Божа його благословляла  та нам, собі на поміч, зірвати дозволяла».

З Берещення починали вживати в їжу їстівні трави: кропиву, лопух, забудьки, козельки, кульбабу, борщівник, пагони ожини, кашки акації, чорноклену, в’язу, все це робилося для того щоб поповнити збіднілий за зиму  людський організм вітамінами і поживними речовинами, які знаходились в цей час в травах, квітах, коренях, корі. Перші зібрані їстівні трави спочатку несли  людям поважного віку, які вже в цей час вигрівалися на призьбах та колодах, а потім уже самі ласували ними.

В цей день за традицією саджали біля хати  улюблене дерево, яке шанували,як обрядове. А молодь та діти, виходячи в неділю після Берещення на гуляння, вибирали місце для нового,  молодого гаю і садили там перші деревця і куші. А ще з цього дня дітям  дозволялося  просити у мурашок меду. Діти та й дорослі брали тоненьку берестову паличку змочували її власною слиною, опускали в мурашник і промовляли: «Мурашки, мурашки, дайте нам свого меду, а ми вам сахарю». Потім облизували паличку на якій мурашки залишали кислувато солодкий мед. Старі люди стверджували, що мурашиний мед нищить всю «заразу» як в роті так і в горлі.

Віра Аннусова

Віра Аннусова

Як святкували Свято Берещення  на хуторі Галушківка

Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Після обіду, в переддень Благовіщення, «будили Землю». З горища господар діставав міцно зв’язаний налигачем садово-огородній інвентар. Розв’язував його і передавав господині, та ж  брала  лопату і обережно вистукувала держаком  на Землі  хрест, такі ж дії вона проробляла і з сапкою, ось таким чином «будила Землю», яка спочивала від Третьої Пречистої до Благовіщення. Потім клала інвентар  на вистуканий хрест «хрест на в хрест» та перев’язувала їх своїм  червоним поясом.  Знаряддя праці «спочивали»  серед двору аж до ранку дня після Благовіщення. Свято 7 квітня остаточно розбуджувало Землю, тому господарю 8 квітня можна  було  брати лопату, і вперше в новому трудовому році,  саджати фруктове  деревце в своєму садку. Виконувати обряд висаджування першого деревця виходила вся сім’я. Ямку копали «зі сходами», на дно клали не солону голову риби,посередині забивали кілок до якого прив’язували  саджанець, щоб була можливість обережно розкласти коріння; довше на південь, коротше на північ. Загортали коріння деревця руками, дерновою землею. Посадивши, поливали «живою водою», взяту з джерела яке постійно вирує. Потім читали над  посадженим  молитву: «Прошу тебе, Господи, дай деревцю силу прижитися, нехай воно буде здоровим,плодовитим і щедрим. Не дай сонцю випалити ,а вітру  висушити його. Посилай час від часу на нього дощику. Амінь.»

Ввечері, 6 квітня, пекли проскури, та готували на завтра їжу, бо на Благовіщення піч не топили.

Пізно ввечері   починали дивитися на небо, вибравши зірку, загадували бажання та просили Божого благословення  на силу і здоров’я, бо ж весна, роботи багато і в полі і на городі..

Дівчата ввечері розчісували волосся та заплітали туго коси,бо завтра вже не можна, щоб не накликати суперечки в сім’ї та руйнування родини. На Благовіщення тільки ангели можуть переплітати нитки та волосся.

Вдосвіта готували Благовіщенську сіль, кожен член родини в спеціально зшитий мішечок кидав щіпку солі,цей власноруч створений оберіг мав магічну силу, захищав сім’ю  від усього лихого .

Вранці всі йшли до церкви, несли з собою для освячення проскури, насіння, Благовіщенську сіль. Після служби молодь, протанцювавши  навколо церкви кривий танець, поспішали разом з усіма додому, бо треба було виконати магічні дії з голубами,підкидаючи їх до хмарок просили: «Лети, лети до Господа, та проси для нашої Землі Божої благодаті». В цей день випускали на вулицю велику і малу худобу, «щоб ті весну відчули». Проводили  дії з проскурами:пасічники «частували» ними бджіл, «щоб кусючі вчасно роїлися»; гречкосії розсівали крихти по полю, «щоб дощ не минав»; городники закопували кусочки проскури по кутках грядок, «щоб град капусту не побив».

В гості   в цей день не можна було ходити,якщо якийсь небожий і наважиться все ж прийти, то його проводжали до хвіртки словами: «Та благослови тебе Господь» і з миром витісняли з двору.

В цей день не можна було одягати обновки,щоб не накликати на себе заздрощів.

По обіду всі виходили в ліски та гайки топтати ряст: «Топчу, топчу ряст! Господь здоров’я дасть. Дай  Боже діждати,щоб і на той рік топтати.» Молодь та діти  водили хороводи,співали веснянок,грали в рухливі ігри. Старші,жінки та чоловіки, збирали  лікарську сировину: бруньки та гілочки-однолітки дерев. Дівчата з гаю приносили квітки пролісків та на ніч вмивались пролісковою водою, щоб за тяжкою працею в полі личко не змарніло..

Росповідає Віра Аннусова , керівник Центру  збереження народних звичаїв та обрядів хутора Галушківка

Як святкували Свято «топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть» переддень Благовіщення

Свято Теплого Олексія. Колядки для пасічників

Свято Теплого Олексія

Звичаї та обряди на Теплого Олексія.

Рано — вранці чоловіки йшли до церкви  помолитися та поставити свічку Святому Олексію, захиснику бджіл від лиха та напасті всякої, бо вважали, що саме він випускає їх у весну. Цих працьовитих комах здавна цінували люди. Мед, віск, прополіс, врожайні сади та городи – це все плоди їхньої невтомної праці. Пасіки в селі були  в багатьох,але не в усіх. Виявляється, що ладять кусючі не з усіма. Саме в цей день виносили  вулики з омшаника на пасіку. Така робота є цілим ритуалом. Пасіка зазвичай, обгороджувалася  щільно очеретом,щоб не було протягів. Бо призимки і післязимки небезпечні для всього живого. Пасічник, ще з осені, викопував з кореням  деревце терну і посадивши його в дерев’яне відерце поставив у правому кутку  омшаника. Першим і виносили це деревце, тричі обносили навколо пасіки,а потім опускали у заготовлену з осені ямку. Біля нього забивали кілок і прив’язували деревце кріпенько  до нього, «щоб рої з пасіки далеко не тікали». Виносячи кожен вулик з омшанику, окропляли його стрітенською водою, та підносили  до тернинки так ,щоб гілочкою доторкнулася до нього,безперервно читаючи молитовку: «Всемогучий Боже! Благослови нашу пасіку, храни її від будь-якої негоди і дай, Господу, щоб ми, користуючись нею, благословили тебе, Господу. Амінь.» На льоток, де була слабка сім’я бджіл кріпили висушену і оброблену голову щуки «пропускали бджіл через зуби щуки», щоб зліші були і відбивали напад сильніших.

В цей день по оклункам розсипали посівну пшеницю,щоб добре родила та на сонці як золото виблискувала..

По обіду всі виходили на горби  Весні радіти. Жінки виносили куски витканого  полотна,вдвох бралися за кінці, на утворений гамачок клали хліб, пісні медові пряники,  гойдали його примовляючи: «Ось тобі, Весно-красна, обновка. Людям же хліб, медяники, а ще добро, щоб усе ладно в них було.» Потім ставали в хороводи пісні співати,весну славити. Діти грали у рухливі ігри. Дівчата і парубки  йшли шукати квітку первоцвіту. Першу знайдену з’їдали, щоб « бути здоровими як весна», другу — за пазуху ховали, засушували її, а потім використовували як магічну силу при лікуванні хвороб, третю  — дарували, дівчина – хлопцю, хлопець – дівчині. Цю квітку дівчина ховала під вінок,а хлопець під шапку ( шоломку) . Якщо  навіть  дарувальник не до вподоби,квітку викидати не можна було,щоб не завдати собі лиха в коханні та заміжжі. Дівчата, «собі на щастя та на долю», пригощали поважних чоловіків питвом, дарували вишиті кисетки для табаку,ті на томість , і дякували їм ,бажали щасливого заміжжя. Олексій хоч і Теплий, але гуляльникам не зайве було зігріватися гарячим відваром з  фруктових гілочок,його готували  там же на пагорбі. До відвару додавали мед, який приносили щедрі пасічники.

Дівчача «причаровували» на гулянні  парубків, непомітно торкаючи плеча  хлопця,який подобається, вербовою паличкою,яку зламали, рано – вранці, в цей же  день,з закритими очима. Вважалося, що саме ця вербова галузка допоможе здійснити дівочу мрію «вийти за кого я хочу».

Віра Аннусова

Віра Аннусова

Як святкували свято Теплого Олексія на хуторі Галушківка

Сорок Святих

Сорок святых

Сорок  Святих.( 22 березня)

Ще до сходу сонця господар виходив з хати, ставав посеред двору і робив  на всі сторони по сорок поклонів. А господиня розводила вогонь в печі та випікала сорок жайворонків, сорок пиріжків, сорок калачів. По сходу сонця жайворонки вже красувалися у святому кутку. Калачі розвішувалися на кілках тинів, якими був огороджений селянський двір, роздавалися  худобі, подорожнім. Цілий калач давали тільній корові  приказуючи: «Била рушник, на якому подаю тобі калач, об лід… щоб дала, ти моя корівонько, гарний приплід». Гарним приплодом вважали появу бичків – двійнят, з них виростали паристі,сильні воли. Випечені пташки розносили сусідам, щоб гуси гарно лупилися. Решта випечених пташок роздавали дітям, щоби домашня птиця здоровою була. Впоравшись,  йшли до церкви.

Після служби всі виходили на горби,чи вигін . Варили  гуртову  горохову юшку. Господині в макітрах приносили теплі мащені олійкою пиріжки з капустою, квасолею, сушкою. Дівчата частували всіх вишнево – калиновим відваром з медом, щоби доля, як весняне сонечко їм посміхалася.

Діти саджали на бубличні гніздечка випечених в печі жайворонків. Інших пташок, які випікалися на гілочках, прив’язували до верхівок дерев.

Веснянка – Панянка, обрана на  Явдошку, запрошувала всіх вітальні та закликальні хороводи водити, веснянок співати. Дітям допомагали зорганізуватися для проведення вже весняних ігор .

В коло запрошували чоловіків  старшого віку, навколо них водили хоровод, та рахували сивих  і лисих, (скільки сивих та  лисих, стільки ще й морозів буде). В кінці гуляння, саме на Сорок Святих, обсипали всіх горохом промовляючи: «Роди боже,по сорок стручків на стеблі,та по сорок горошин у стручку».

В цей день не па горбі запалювали курне вогнище, щоби на дику птицю  хвороби не нападали.

Горохову юшку всю з’їдали, а казан талою водою обов’язково ополіскували і вже майже чистим несли додому.

 

Гуляння на Сорок Святих.

Після служби всі: дорослі і малі йшли на пагорби пісні-веснянки співати, пташок ,що повернулися з вирію, зустрічати. Діти йшли з пташками, жінки з макітрами в яких лежали теплі пиріжки, скрутики, коржики. Чоловіки несли казан, в якому будуть варити святкову горохову юшку. У дівчат в руках сулії з вишнево-калиновим питво для частування «щоби доля їх любила»,та горщики з талою водою.

На святі верховодила Веснянка-Панянка, яку обрали на Явдошку. Спершу вона запрошувала стати всіх в хоровод та поспівати веснянку   навколо пташок з діточками…

Потім гуляльники ставали в «Струмочок» (воротця) і випускали діточок з пташками. Діти проходили через «воротця» та висаджували пташенят на «бубличні гніздечка», а пташок випечених на паличках прив’язували до верхівок дерев.

Поки діти та парубки, які  підсаджувати їх, поралися біля пташок, всі інші, в цей час, утворювали два хороводи і продовжували співати.

Наступними, в центрі уваги були жінки з макітрами, в яких знаходилися теплі пиріжки, коржики, скрутики… Навколо  них теж утворювався хоровод, співали, в пісні  їжу  і своє красиве життя славили. Жінки люб’язно пригощали всіх тим, що напекли.

Потім наставала черга пригощати дорослих гуляльників питвом. Дітей в цей час просили побігати первоцвіту пошукати,та краси і здоров’я у нього попрохати.

Дівчата під пісню в хороводі виконували  обряд пригощання вишнево-калиновим питвом. Всі гуляльники в колі, дівчата проходили парами, перша з дівчат поливала всім талою водою із горщика на руки, щоб ті чистими стали, друга, ідучи за нею, розливала у жменьку калиново-вишневе питво, всі випивали налите та випивши бажали доброї долі всім дівчатам.  А вже третя дівчина, проходила по колу, наливала воду всім в руки « щоби вуса в чоловіків чистими осталися».

Потім парубки запалювали курне вогнище в центрі хороводу, обкурювали землю і небо, «щоби дика птиця не хворіла», а дівки і жінки платками,що діставали з-за пазухи, дим розганяли «щоб ширше й вище летів.

Перед частуванням гороховою юшкою діти обсипали дорослих горохом примовляючи: «Роди боже по 40 стручків на стеблі і по 40 зернин у стручку». Саме з цього дня починали сіяти горох, а він був у пошані, бо горошини були корисною їжею, як для людей так і  для домашніх тварин, та й  солома їстівна для худоби.

Закінчувалося гуляння частуванням гороховою юшкою. В цей постовий день дозволялося приправити її цибулею, піджареною на олії. Юшку треба було з’їсти всю, казан ополіскували талою водою,та нести додому до гори дном, «щоби горох град не побив та смерч його не покрутив».

Верталися з пагорба пританцьовуючи у «кривому танці», попереду несли казан, небезталанний парубок вистукував об нього веселу мелодію.

Віра Аннусова

Віра Аннусова

Весела Масляна на хуторі Галушківка.

Масляна на хуторі Галушківка

Весела Масляна на хуторі Галушківка

Фоторепортаж  зі свята  Масляна на хуторі Галушківка

Свято Явдохи або «Весна прийшла».

Свято Явдохи

Свято Явдохи або «Весна прийшла».

14 березня — перший день Весни. В давнину наші пращури відзначали в цей день Новий рік. Як підтвердження , і до нині збережені  давні колядки того часу,  співають і в наш час. . В народі Явдоху називали «ключницею», саме вона і відмикає «весняні води». В цей день всі, від мала до велика, виходили зустрічати Весну. Бо  казали: «Біля нашої криниці  прокинулась зелена ключка, хто не вийде Весну зустрічати, на того нападе колючка». До схід сонця господарі — чоловіки вилазили на ворота або на дерева весну виглядати. Господині — жінки йшли  на горби, весну зустрічати, пташок закликати. На схід сонця кидали три жмені зерна,промовляючи: «Прийди,весно,прийди… Прийди, прийди красна… Принеси нам збіжжя… Принеси нам квіточок .. Бавити діточок…» Наші пращури вірили в те, що примовками, закликанками, піснями можуть вплинути на сили природи. Дівчата та жінки, які підозрювали когось в суперництві, до схід сонця виходили на перехрестя і на всі чотири боки кидали по жмені проса з маком, промовляли : «На тобі проса, та ще й з маком, щоби на моїй дорозі не стояла,та мене хрещеною до ревнощів не схиляла». По сходу сонця поважні чоловіки  слухали вівсянку, якщо почують: « Сінь-сінь», то відразу починають вигукувати : « Сінь-сінь… Готуйсь діду сіяти ячмінь! Ячмінь в грязь – буде князь». Ця пташка віщувала скорий вихід селян в степ. В цей день не працювали, лише рано вранці,  в горщиках небагато перцю сіяли « на врожай овочів». Вранці всі йшли до церкви. Після служби діти просилися у матерів: «Благослови,мати,колядувати, весну зустрічати». Матері благословляли їх словами: «Благословляю! Іди колядуй,всіх зі святом вітай,здоров’я,врожаю, бажай та весну гукай. Щоб прийшла з радістю. З Божою милістю.»

хутір Галушковка на весні

хутір Галушковка на весні

Діти йшли колядувати… Співали такі колядки: «Прийшла до нас весна з великою милістю… З житом зернистим… Пшеницею золотистою… З вівсом кучерявим… З ячменем вусатим…»;  «Кидайте дядьку сани, доставайте віз… Скидайте тітко кожуха, одягайте свитку… Злізайте бабо з печі, та на гору йдіть… Весну вітати, пташок з вирію зустрічати…». В руках діти тримали пташок виготовлених з дерева та сіна, обмотаних домотканими нитками. Господарі пригощали колядників бубликами, медовими кренделиками. Молодь на горбах влаштовувала не дуже гомінкі гуляння, бо ж піст… водили хороводи навколо Весни,співали веснянки,вигукували примовлянки. Весну вибирали на вечорницях, бо вона повинна була мати гарний голос, веснянки були всі мелодійні і не прості за технікою виконання. Частина людей після служби хресною ходою йшли на підгорки, де знаходилися популяції байбаків та ховрахів. Бабаки раніше були розповсюджені по всій степовій Україні. В наш час залишися лише на Сході України. Саме 14 березня бабак просипався і вилазив з нірки. Бабаки, як і бджоли, живуть родинами і є досить розумними тваринками… є чому людям у них повчитися… В місті популяції бабаків священики справляли службу, люди біля їхніх нірок залишали сухарі, моркву, сушені яблука та груші. В хаті-гулі, там де молодь сходилася на вечорниці, в цей день ставили по середині великої хати вишню в діжці. Її посадили ще по осені, цілу зиму  вона стояла в прохолодних сінях, а на Стрітення її занесли до теплої хати, і тепер вона радувала очі  зеленими листочками і квіточками. Навколо неї дівчата водили хоровод та співали веснянок. Хлопці в цей час згортали гілочки вишні у коло і роздивлялися дівчат через них: «де ж  його суджена?»… Вважалося,  що в цей день,  через коло зроблене з гілочки вишні парубку можна було побачити свою наречену . Дівчата умивали хлопців талою водою, щоб здорові були та жінок і дітей своїх любили. Потім виходили на вулицю і кроплячи землю талою водою рухалися по біля хат та танцювали «кривий танець». Від Явдохи  до Сорока Святих , у вільний від роботи час,дорослі і малі зустрічали та славили  Весну з піснями та іграми…

Гуляння на Явдошку.

 

Свято проводилося на пагорбах, де вже пробивалася зелена трава.

Першою на святі з’являлася Весна з веснянками та   колядниками. Діти, з пташками виготовленими з сіна, колядували: «Прийшла до нас весна з великою милістю… З житом зернистим(розсівали  навколо себе зерно) Пшеницею золотистою… З вівсом кучерявим… З ячменем вусатим…». Колядників пригощали  бубличками та медовими кренделиками.

Вперед виходила  Весна в супроводі веснянок.(гурт веснянок складався з дівочок)

Всі: «Ой, весно красна, що ти нам принесла?»

Весна: «Принесла я вам на дерево цвіту, на поле жито, на травицю росу, на дівчаток красу, а на хлопців уміння. Щоб у добрі всі жили і зростали, пісні співали у решето складали».

Весна зверталася до гуляльників : «Серед моїх веснянок сьогодні  вам потрібно вибрати Веснянку-панянку, яка буде верховодити на гуляннях  від сьогоднішнього дня, аж до Свята Лелі. Починаємо грати, Веснянку-панянку вибирати

Перша гра «Яка ж весна без сонця і тепла?»,саме ця гра визначала ,хто стане Веснянкою «сонця і тепла».

Підкидали  вгору бублички(кренделики)  з сонячним промінцями (прив’язаними жовтими кісничками), на один менше від кількості дівчат, всі ловили їх, та яка не спіймає виходить з гри. Гра, в такий же спосіб, продовжувалася поки не залишалась одна дівчина. Їй на голову пов’язували жовту стрічку, вона-веснянка «сонця і тепла» .  Співи  в хороводі не припинялися  під час гри.

Друга гра «Яка ж весна без рясного квіту?»,визначала  Веснянку «рясного квіту»

Гра проходила в аналогічний спосіб. Тільки прив’язували до бубличків вже рожеву кісничку. І Веснянці-переможниці на голову пов’язували  рожеву стрічку.

Після кожної гри   танці та співали в хороводі.

Третя гра «Яка весна без зеленої травиці?» визначала Веснянку «зеленої травиці» (проходила в такий же спосіб, до бубличків прив’язували зелену кісничку)  Веснянка-переможниця отримувала  зелену стрічку.

Четверта гра: «Яка ж весна без пташиного співу?»визначала Веснянку «пташиного співу» (проходила в такий же спосіб, тільки до бубличків прив’язували срібні  кіснички) Веснянка отримувала  срібну стрічку.

П’ята гра: «Яка ж весна без дощику?» визначала Веснянку « блакитного дощику». (проходила в такий же спосіб, до бубличків прив’язували блакитну  кісничку). Веснянка отримувала блакитну стрічку.

Після ігор всі ставали в хоровод навколо переможниць, їх п’ять, у кожної на грудях свій медальйон: тепло – бубличок з жовтою стрічечкою, зелень – бубличок з зеленою стрічечкою, квіти – з рожевою, дощик — з блакитною, пташечка – зі срібною…  співали і вітали їх.

Та вибір   Веснянки-панянки продовжувався.

Іспит перший: Веснянко, повідай нам свою Веснянку- Закликанку! .

Кожна з дівчат  віршем , співом,  танцем або в інший спосіб, демонструвала свою закликану, закликаючи весняне тепло,сонячне світло.

Іспит другий: Веснянко, звесели гурт грою-хороводом . Веснянка з гуртом проводила  весняну гру.

Іспит третій: Веснянко, заспівай пташині колисанку. Веснянка гойдаючи на пісному млинчику пташеня співала  колисанку. Після закінчення іспитів

Потім Весна проносила по кругу тарелю з бубличками на яких пов’язані стрічки веснянок,жовта стрічка тепло, блакитна — дощик, рожева – квіти, зелена – травиця, срібляста – пташечка (бубличків усіх однакова кількість). Кожен брав по одному бубличку від  тої Веснянки яка най більше сподобалась. Яких бубликів, після обходу кола, на тарелі найменше зостанеться, та й Веснянка — Панянка.

Навколо Веснянки-Панянки малі діти водили хоровод райдугу, а старші танцювали кривий танець.

 

Після обрання, Веснянка-Панянка вже веде сама далі свято.

14 березня — перший день весни,колись давно — це був перший день нового року,замість ялинки наші пращури ставили вишеньку, прикрашали її стрічками та водили хороводи навколо неї. В деяких селах на Сході України  ставлять і в наш час в цей день   вишеньку, прикрашають її квіточками, стрічечками та поводять хоровод навколо неї. Незаміжні та нежонаті підходять до вишеньки та згортають гілочки в очко і вдивляються, чи не проходить мимо них їх доля.

На святі в піснях славили і славлять новий господарський рік,весну з її окрасами: теплом, зеленню, квітами, пташками, дощиком.

Та є ще  один давній звичай, в цей день, « закопування в землю горщика з кашею». Виносили дівчата на рушнику горщик з кашею, а хлопці звільняли від трави заготовлену ще з осені ямку і сажали в неї горщик з кашею. Загортали горщик з  кашею теж  руками, бо лопати з горища діставали лише на Благовіщення.

Всі ставали  в хоровод навколо закопаного горщика  і співали: «Закопали горщик каші, ще й кілком прибили , щоб на нашу Вулицю з усіх країв  парубки ходили».

Свято закінчувалося хороводом навколо Весни та Веснянки-Панянки та  молодіжними весняними іграми.

Свято Явдохи або «Весна прийшла».

Свято Явдохи або «Весна прийшла».